7 найбільш незвичайних видів громадського транспорту у світі

На планеті існує кілька десятків видів громадського транспорту. Більшість із них є для нас звичними. Однак існують і такі, що зустрінеш лише в окремих містах чи екзотичних країнах. Портал inBus.ua пропонує до уваги добірку 7 найбільш незвичайних видів громадського транспорту з усього світу.

1. Підвісна залізниця

Країна: Німеччина

Стан: діючий

Фрідріх Енгельс, який народився в німецькому Вупперталі, лише кілька років не дожив до появи в його рідному місті Wuppertaler Schwebebahn — підвісної залізниці, яку будували з 1901 до 1903 року. Ще тоді вона вважалася неабиякою спорудою. У 1943-му авіація союзників зруйнувала кілька її ділянок, але вже через три роки поїзди відновили свій рух. 

Зараз це діюча транспортна артерія, якою щороку проїжджає приблизно 13 мільйонів пасажирів — як місцевих жителів, так і туристів. Довжина підвісної дороги складає 13,5 кілометра, більша частина якої «висить» у 12 метрах над річкою Вуппер. Середня швидкість поїзда становить 30 кілометрів за годину, а на окремих відрізках дороги може сягати 60 км/год.

До складу потягу входять 27 вагонів по 24 метри кожен. В одному вагоні є 48 сидячих та 130 стоячих місць. Повний квиток на проїзд у такому поїзді коштує 2,3 євро, а дитячий — 1,2 євро.

Майже сторіччя підвісна залізниця рахувалася одним із найбільш надійних видів транспорту у світі (жодної серйозної аварії), однак у 1999-му через неуважність ремонтників потяг злетів із рейок та упав у воду. Загинуло 5 осіб. Деякі гарячі голови пропонували закрити головну пам'ятку Вупперталя, усе ж було прийнято рішення, щоби завершити реставрацію в автентичному стилі початку 20-го століття. Зокрема треба було замінити всі 472 сталеві арки, які підтримували монорейку. Тому ця колія знову є безпечним видом транспорту.

2. Автобуси-амфібії

Країна: Великобританія, Нідерланди, Канада

Стан: діючі

Автобуси, що здатні пересуватися як суходолом, так і по воді, використовуються як громадський транспорт для туристичних маршрутів. Подібні засоби пересування діють у декількох країнах. Приміром, у Великій Британії армійський автобус DUKW, аналоги якого ще під час Другої світової курсували європейськими дорогами та великими річками, використовується тепер для екскурсій Лондоном: туристи можуть придбати квитки на автобус та, подорожуючи, насолоджуватися виглядом міських вулиць і річки Темзи. 

У Нідерландах діють одразу два таких маршрути: Амфібус ув Амстердамі («Амфібус») і «Floating Dutchman» в Роттердамі. Обидва можуть розмістити по 50 осіб. В Амстердамі використовується спеціально розроблена для голландської столиці технологія, коли дизельний двигун, призначений для їзди суходолом, виключається після того як транспорт заходить у воду. Відтак Floating Dutchman пересувається з допомогою 4 електродвигунів.

Автобус-амфібія Hippo в канадському Торонто – не лише транспортний засіб для туристів, але й повноцінний інтерактивний засіб для повного занурення (у прямому сенсі також) у природу Онтаріо. Окрім вуличних красот, амфібус, оформлений у стилі гіпопотама (звідси й назва), дає змогу побувати в просторах знаменитого озера. Безпека водних екскурсій є дуже високою. Кожному пасажиру видають рятувальний жилет. За час існування туристичних маршрутів автобуса-амфібії тут не зафіксовано жодного нещасного випадку.

3. Бамбукова залізниця

Країна: Камбоджа

Стан: поки що не діє 

Нелегка доля Камбоджі у 20-му столітті не могла не позначитися на стані залізниць у цій країні. На початку 2000-х ці транспортні сполучення дійшли до такого жалюгідного стану, що по більшості залізничних шляхів потяги просто не могли курсувати. Частину напрямків закрили, і населення почало шукати альтернативний транспорт. Рішення прийшло у вигляді дрезини, сконструйованої з бамбукових гілок. Квитки онлайн на таку не придбаєш, а от випробувати нерви на міцність можна. Пересувається дрезина на колісній базі від старих залізничних вагонів; у якості силового агрегату використовується найпростіший електродвигун.

 За один рейс така шайтан-арба здатна перевезти до 20 осіб; максимальна швидкість сягає 40 кілометрів на годину. Поїздка в подібному «транспорті» — не для людей зі слабкими нервами з огляду на стан залізничної колії і відсутність будь-яких амортизувальних вузлів. Проте ще кілька років тому бамбукові поїзди були досить поширеним явищем.

Цікаво, що організатори такого сполучення не переймалися створенням розгалужень, аби поїзди, які прямують назустріч, могли роз'їхатися. Усе набагато простіше: пасажири легшого воза злізають і на руках переносять триметрову конструкцію убік, пропускаючи у такий спосіб зустрічний «транспорт», а потім знову ставлять бамбукову дрезину на рейки і їдуть далі.

У міру того як відбувався ремонт залізничної мережі, до Камбоджі повернулися звичайні поїзди, а в уряді з метою безпеки задумалися про заборону пересування на бамбукових самохідних візках. Однак на всі 100% цей намір не втілено, і виною тому — туристи, для яких поганяти на саморобній тарадайці — чудова екстремальна розвага! Тому поки що в Баттаманґу та неподалік Удонгу можна випробувати себе в ролі «диких залізничників». Проте не виключено, що за кілька років цю крамничку прикриють остаточно.

4. Льодовий човен

Країна: США

Стан: діючий

Поява цього транспорту в американському штаті Вісконсин стала вимушеним заходом. Якщо влітку на острів Маделін можна дістатися з допомогою порома, а взимку — на автомобілі по льодовій дорозі, то в міжсезоння проблема поставала на повний зріст. Не ходити ж пішки з десяток кілометрів, ризикуючи провалитися під тонку кригу! Рішення знайшли у вигляді льодових буєрів — легких гвинтових човнів, гвинти яких розташовані зверху. Така техніка відома ще з часів Петра I (щоправда, тоді вона ходила під вітрилами, а не за допомогою дизельного двигуна). За умовою умілого керування буєр можна розігнати до 120 км на годину, хоча середня його швидкість становить 60 км/год. Тому їхати на ньому — швидко й безпечно, враховуючи те, що буєр, коли потрапляє у воду, продовжує рух із меншою швидкістю. У стандартному буєрі можна помістити до 15 осіб.

5. Автобус-«верблюд»

Країна: Куба.

Стан: вийшли з експлуатації у 2010 році

У найважчий в економічному плані період Кубу неабияк рятували ці потворні гібриди вантажівок («ЗИЛ», КамАЗ, китайські машини) і автобуса. Ще 10 років тому «верблюди», названі так за форму салону, були основним громадським транспортом у Гавані та інших великих містах. Іспанською назва автобуса є більш романтичною — camello. Усередину такого «верблюда» в годину пік влізало до 300 осіб! Проїзд в camello коштував 10 центаво. Цікаво, що маршрути на цьому транспорті не позначались — вважалося, що люди, котрі постійно їздять на ньому, і без того знають, куди автобус прямує, а новачки чи туристи можуть запитати у водія, який на прохання пасажирів міг оголошувати зупинки. Не існувало також чіткого розкладу.

«Верблюдів» зняли з рейсів через сильне зношення, великий розхід пального і моральне старіння. Зараз Гаваною роз'їжджають доволі сучасного вигляду автобуси, а camello залишились у спогадах мешканців.

6. Курячий автобус

Країна: Гватемала

Стан: діючий

У Латинській Америці транспорт полюбляють іменувати назвами тварин. Списані в США і відправлені до Гватемали старі шкільні автобуси відомі тут як «курячі» (Chicken bus). Чому? Тому що спочатку на цих стареньких машинах місцеві жителі возили на базар домашню птицю. Зараз вони — мало не єдиний вид транспорту між селами, який використовується зовсім не так, як до цього звикли добропорядні американські школярі.

Божевільне бойове забарвлення (а розмальовують їх як завгодно: чим незграбніше, тим ліпше) цілком відповідають стилю водіння шоферів. Зазвичай керують автобусом дві особи. Перший безпосередньо сидить за кермом. Найчастіше водій майже не виявляє поваги до правил дорожнього руху і носиться гірськими серпантинами, мов шалений. Напарник тим часом пильнує за пасажирами в салоні. Оскільки з писемністю у Гватемалі чималі труднощі, прочитати назву та маршрут автобуса може не кожен, і послуги автостанціі тут теж не дуже допомагають. Тому помічник водія, стоячи біля відкритих дверцят автобуса (їх не закривають, щоб не задихнутися, адже автобусом і далі інколи возять курей), перекрикуючи вітер сповіщає пасажирів про напрямок руху.

Поїздка в такому транспорті обходиться дешево і запам'ятовується на все життя.

7. Пивний велосипед

Країна: Нідерланди

Стан: діючий

Чудовий возик, що розвиває швидкість до 6 кілометрів на годину, і вміщає до 22 пасажирів. І, треба сказати, пасажирам тут є чим зайнятися в дорозі. Під кожним сидінням є педалі, які потрібно крутити самотужки. Водій одночасно є і барменом, який розливає пиво з 30-літрової бочки, розміщеної в передній частині Beerbike. За дві години такої подорожі пасажир платить 25 євро. Довжина пивного веломобіля становить близько 6 метрів, ширина — 2,3 метра, вага з повним спорядженням — понад тонну. Є й більш компактна модифікація для дам — Ladies Bar. У цей апарат, відомий як велотренажер із можливістю поласувати, може вміститися до 12 представниць прекрасної статі. Усі пивні велосипеди облаштовані потужною світлосигнальною установкою і двома незалежними системами гальм.

Такі пристрої дуже популярні як серед туристів, так і серед місцевих жителів. А ось дорожні поліцейські їх чомусь недолюблюють.